Саксофони, кларнети, гобої, фаготи та флейти

Усе починається з ідеї. Можливо, ви хочете приєднатися до гурту чи створити новий ансамбль? Можливо, хочете вивести свою гру на зовсім новий рівень?

Погляньте по-новому на кожну із залучених систем, щоб потім легко використовувати їх разом!

Функціональна анатомія в самому серці вашої техніки — на службі музики!

«Нарешті точна й ґрунтовна праця про взаємозв’язок тіла, розуму, інструмента й музики».

Довгий час навчання гри на інструментах зосереджувалося на результаті, майже не зважаючи на те, як у цій сліпій гонитві за досконалістю використовується тіло.

Звісно, можна згадати про уявлення — чи відсутність уявлення — про тіло на Заході.

Під час промислових революцій і соціалізації цей чудовий інструмент опинився в ролі слуги думки. Тілесна оболонка, призначена для суто функціональних потреб.

Сьогодні цей погляд змінюється завдяки зв’язкам з азійськими, близькосхідними й африканськими тілесними практиками. Розквітає багато фізичних дисциплін, що ставляться до тіла з повагою і прагнуть підняти його до рівня розуму.

До інструментальної техніки така увага доходить повільно, а в музичній освіті вона й досі дуже невиразна.

У цьому й полягає вся цінність праці Marc Papillon.

Поєднати тіло й розум, результат і шляхи до нього, правильний рух — заради найкращої виразності.

Ця книжка багата на точні відомості про анатомію музиканта й цінна тим, що постійно пов’язує роздуми, роботу, емоції, рух і психіку.

Кожне анатомічне знання — відкритий шлях, яким кожен може прийти до ефективності й ергономічної точності, ніколи не скам’яніваючи.

Поняття руху, тілесної активності та м’язового тонусу розкрито бездоганно.

Деякі усталені уявлення про розслаблення як символ віри, як незмінне слово в лексиконі викладача, цілком слушно деконструйовано.

Як викладач, а також як виконавець і імпровізатор, я вважаю, що ця книжка відповідає на величезну потребу в анатомічних знаннях і відкриває безмежні можливості для роздумів про наш стосунок із тілом. Вона зміцнює інтуїцію викладача.

Осмислення функцій м’язів, сухожиль тощо в пошуках урівноваженого, залученого й виразного руху дає кожному змогу виробити власні переконання, метод і шлях, завжди дослухаючись до свого тіла й психіки.

Florent Pujuila – кларнетист – викладач

За багато років гри на гобої та викладання я зрозумів — і на власному досвіді, і на досвіді своїх учнів, — як наші мистецькі вимоги, тиск, під яким ми перебуваємо, зовнішній чи внутрішній, і напружена щоденна праця можуть породжувати різні фізіологічні та психологічні розлади, часто тісно пов’язані між собою.

За довгу кар’єру жоден музикант не уникне повністю болю чи порушень, що заважають його мистецькому життю, гальмують його чи навіть переривають кар’єру.

Ще зовсім нещодавно я помітив, що серед деяких студентів досі панує певне мовчання: сором’язливість, страх розчарувати й певний культ досягнень і досі часом не дають їм розповісти викладачам про свій біль чи м’язову слабкість.

І не найменша заслуга цієї книжки в тому, що вона дає нам усвідомити: ми не самотні з цими проблемами, і є рішення, способи мислення й роботи, здатні полегшити наш стан, звільнити тіло й розум від блоків і тим самим розкріпачити нашу музичну виразність.

Моє покоління могло починати навчання на інструменті без жодних справжніх настанов щодо правильної постави чи дихання, що породжувало напруження й скутість.

Часи змінилися. Але Marc Papillon слушно нагадує, що поняття нижнього дихання, розслаблення й відпускання, часом погано засвоєні, теж приносять чимало проблем.

Допомагаючи нам за допомогою простих анатомічних схем і практичних вправ усвідомити своє тіло в русі й пов’язати його з тим, що ми чуємо й відчуваємо у своєму звуці, Marc також переконує нас у здатності розвиватися, щоб ми могли дедалі вільніше діяти на службі музичних текстів, для яких лишаємося слугами — тимчасовими фільтрами.

Jacques Tys – соліст-гобоїст Orchestre National de l’Opéra de Paris – викладач