Піаністи, клавесиністи, органісти й акордеоністи

Усе починається з ідеї. Можливо, ви хочете приєднатися до гурту чи створити новий ансамбль? Можливо, хочете вивести свою гру на зовсім новий рівень?

Погляньте по-новому на кожну із залучених систем, щоб потім легко використовувати їх разом!

Функціональна анатомія в самому серці вашої техніки — на службі музики!

Ми водночас і виконавці, і імпровізатори, композитори миті. Нагальність музики всередині нас, що формує наш нерозривний зв’язок з інструментом, — неодмінна умова, без якої ми не могли б почуватися цілком вільними, імпровізуючи кожну мелодичну й ритмічну фразу, творячи й втілюючи всі наші музичні фантазії, — часом змушує нас забувати про власне фізичне тіло.

Не зупинятимуся тут на тому, наскільки важливо для нас, музикантів, перебувати в цілковитому симбіозі з інструментом. Проте саме цей симбіоз може в певний момент кар’єри спричинити проблеми, бо ми легко забуваємо про «людину», невтомно займаючись, запроваджуючи нові робочі розпорядки, що мають схильність дедалі подовжуватися, — коротше кажучи, ставлячи планку дуже високо, можливо, часом надто високо.

Додам, що ми, джазові піаністи, як імпровізатори, ризикуємо трохи більше за інших, бо зазвичай граємо перед публікою довше, ніж наші класичні колеги: виступи в клубах часто складаються з трьох сетів по 45 хвилин, що ставить перед нами ще й проблему витривалості.

Ми також природно схильні надмірно компенсувати гучність свого інструмента, граючи з якомога більшою силою й вагою, адже на сцені та на репетиціях нас майже завжди оточують підсилені інструменти й ударна установка, тож боротьба нерівна. Утім, мушу зазначити, що ударні я люблю!

Щоб не травмуватися, я з часом поступово зрозумів, як важливо краще усвідомлювати й відчувати свою анатомію, а також мати певні уявлення про розслаблення. Наші дорогоцінні пальці, на які припадає велике навантаження, не виникають нізвідки: вони з’єднані з кистю, кисть — з передпліччям, далі плече, плечовий суглоб, плечовий пояс і, зрештою, хребет. Усе починається зі спини, яку ми маємо поступово усвідомити, а потім і зміцнити. Дуже важливо вміти залучати весь ланцюг, коли граєш ноту.

Наодинці із собою та з вимогами інструментальної практики високого рівня інструменталіст вирушає шляхом, фізичних ризиків якого насправді не усвідомлює.

Отримувати допомогу, на мій погляд — чи, сказати б, на мій дотик, — конче необхідно…

Marc Papillon став неодмінним авторитетом у цій галузі; він має унікальні знання й досвід, що стосуються всіх музичних інструментів і всіх музичних стилів.

Його книжка про клавішні виявляється незамінним інструментом, що дає змогу вдосконалити знання біомеханічних моделей тіла й краще погодити наш музичний розум із тілом. Кожне питання, з яким стикається чи колись зіткнеться професійний піаніст, розглянуто ясно й точно.

Цей том — обов’язковий.

Manuel Rocheman – джазовий піаніст

Антропологія вчить нас, що перші музичні жести доісторичних часів виникли з людської потреби в резонансі зі світом і що спів і танець — форми втілення в етимологічному сенсі (carne — плоть, тіло) — не були їм чужі.

Довгий час тіло було великим забутим у розповідях про музичну освіту, особливо серед інструменталістів. Якщо дисципліни, успадковані від східноазійських традицій, як-от йога, тайцзіцюань і цигун, нині часом входять до програм консерваторій поряд із технікою Александера, Body Mapping чи пілатесом, то це тому, що ми усвідомили: вирівнювання тіла не лише значно покращує резонансний зв’язок між тілом та інструментом у просторі, а й, понад усе, знання музикантом власного тіла змінює його стосунок до музики та те, як він звертається і до публіки, і до інструмента.

Книжка Marc Papillon — плід тривалого досвіду, що поєднує анатомічні знання й чутливість. У трьох діях, присвячених виконавцям на клавішних (фортепіано, клавесин, орган, синтезатор і акордеон), автор деконструює деякі вислови, що їх іноді застосовують до постави, і пропонує інші моделі, засновані на вмінні слухати себе й довіряти собі: те, що нас зближує, — людську анатомію, — так само як і те, що робить кожного з нас неповторним.

Анатомічна лексика, щедро проілюстрована фотографіями, дає читачеві змогу особисто усвідомити описані елементи.

Для мене, акордеоніста, концертного виконавця й викладача, стосунок із тілом завжди був ключовим. Я бачу в цій книжці чудовий інструмент, щоб продовжувати ці пошуки з моїм інструментом-легенями — акордеоном — і підтримувати своїх студентів у їхньому самовираженні.

З усіх цих причин щиро раджу цю книжку!

Vincent Lhermet

Акордеоніст, професор Conservatoire national supérieur de musique et de danse de Paris.