Ударні та перкусія

Усе починається з ідеї. Можливо, ви хочете грати в оркестрі. Можливо, хочете вивести свою гру на зовсім новий рівень.

Функціональна анатомія в самому серці вашої техніки — на службі музики!

У щоденній практиці музиканта тіло — це інструмент на службі музичної виразності.

Воно втілює музичні рішення й наміри артиста. Це головна ланка між його думками та звуками, що народжуються наприкінці цього процесу.

Цю ланку можуть порушувати різні напруження — як психічні, так і м’язові.

Щоб досягти «досконалого» руху, потрібна тонка відповідність між розумом і тілом.

Інакше кажучи, досконалий симбіоз сприйняття, наміру й виконання.

Опанування інструмента триває довго, аж поки гра не стане плавною та виразною.

Слух музиканта аналізує теперішню мить і передає інформацію мозку, який потім «керує» кінцівками, залученими в рух під час гри.

З цього руху народжується звук. З цього звуку — і з тих, що йому передують або йдуть за ним, — народжується музика.

У цьому явищі задіяно чимало чинників:

Дихання – стрес – психологічна підготовка – функціональна фізіологія – фізичні можливості – м’язові відчуття – напруження – ергономіка – положення за інструментом…

Блискуче дослідивши й пояснивши всі ці явища для інших родин інструментів, у цій книжці Marc Papillon звертається до барабанщиків і перкусіоністів.

Залежно від музичного стилю чи контексту «роль» барабанщика може дуже різнитися.

Потрібна потужність, тонкість фразування, ритмічна точність, незалежність і координація — усі ці навички барабанщика вимагають доброго контролю над тілом.

До того ж ударна установка — інструмент, що залучає всі чотири кінцівки.

Для барабанщика хореографія легкості, про яку говорить Xavier Gagnepain, залежить від безлічі чинників.

Посадка на стільці та його висота – тримання паличок – розташування барабанів і тарілок – контроль дихання й стресу – положення спини – злагоджена робота зап’ястків, передпліч, рук і плечей – звільнення після кожного удару – положення стоп на педалях – гомілковостопні суглоби…

Усі ці чинники, звісно, залежать від статури кожного барабанщика.

Тож мені видається конче важливим знати своє тіло та різні групи м’язів, задіяні у грі на ударних.

Без жодного догматизму Marc Papillon прагне в цій книжці допомогти нам краще зрозуміти й відчути фізичні виклики, щоб кожен міг уникнути розладів, надто часто пов’язаних з інтенсивною грою на ударних: різних тендинітів, болю в спині, шиї, попереку…

Ясність пояснень і влучність ілюстрацій, я певен, допоможуть кожному позбутися будь-якого напруження, а також поліпшити і швидкість, і музикальність, урівноваживши це неймовірне рівняння, що пов’язує рух із музикою.

Franck Agulhon – барабанщик і викладач

«Пурхай, як метелик, жаль, як бджола»

Ця фраза Мухаммеда Алі, яку розтлумачив мені сам великий Рой Гейнс, проводячи, як і Майлз Девіс, аналогію між барабанщиком і боксером, часто повертається в моїх заняттях, коли я намагаюся пояснити учням різного віку й рівня, що таке свінг чи грув на ударних: «Пурхай, як метелик, жаль, як бджола!»

«Пурхай, як метелик, жаль, як бджола!» Принаймні для мене це почасти відображає те, до чого має прагнути барабанщик, — в ідеалі зі справжнім усвідомленням того, як оптимально використовувати своє тіло. Відчувати ритм — одне, а передати це відчуття — інше. Після довгого навчання барабанщик, справжнє серце гурту, має, на мою думку, втілювати гнучку й динамічну цілісність, поєднуючи легкість чи потужність із міцною опорою, спокій з енергією, точність зі швидкістю — і ніколи не забуваючи про музику, яку він супроводжує чи творить… Тож коли одного дня в мої двері постукав Papillon (французькою — «метелик») за рекомендацією колишнього стажиста, якого я готував до державного викладацького диплома і який бачив, як я працюю з учнями, це, певно, не було випадковістю! А може, й було? Та Марк-Метелик, який пробачить мені цю гру з його прізвищем, прийшов не лише для того, щоб попросити мене написати передмову до своєї нової книжки. Без жодного нав’язування, хоча й з очевидною пристрастю ділячись своїми пошуками (зокрема роботою з профілактики дистонії), він не пошкодував часу, щоб пояснити всі тонкощі своєї роботи й свого підходу, який вважає насамперед фізіологічно профілактичним. Під час нашої зустрічі він, серед іншого, звернув мою увагу на важливість певних термінів і показав, як невдало дібрані чи неправильно вжиті слова можуть завдати справжньої шкоди.

Просити учня «розслабити» плечі чи говорити про «вільний» зап’ясток — вирази, якими щодня користується чимало викладачів, — справді видається абсурдним, коли йдеться про те, що насправді має бути свідомо контрольованим і «утримуваним», тобто цілковитою протилежністю того, що можна зрозуміти як «відпущене» чи «мляве».

Це лише один приклад, але якщо однієї 30-хвилинної зустрічі мені вистачило, щоб усвідомити, як мої сухожилля звикли утримувати зап’ясток (бо це їхня роль, як наочно показують численні ілюстровані таблиці книжки, яку ви тримаєте в руках), уявіть, наскільки ця книжка може допомогти тим, хто шукає відповідей і методу, щоб краще опанувати дихання, м’язову пам’ять чи ергономіку своєї посадки, — даючи правильній нервовій інформації вільно проходити для кожного руху чи мікроруху, потрібного у грі на ударних, чи то тонкого й м’якого, чи, навпаки, енергійного й тривалого.

Як і в класичному танці, барабанщики, які на своєму стільці виконують рухи з дотриманням фізіології руху, що бере початок від плечей чи таза, запобігають можливим розладам. Ми знаємо чимало прикладів дуже відомих барабанщиків, чия «викривлена» посадка чи помітно скуті рухи цілком можуть спричинити біль у майбутньому. Натомість я помітив, що жінки-барабанщиці часто добре сидять на тазі й загалом менш скуті.

Так чи інакше, для кожного з нас правильна інформація про стабільний корпус і контрольований рух допоможе уникнути зайвого напруження (деяке напруження корисне, але лише дуже короткочасно) й оптимізує роботу, потрібну для переміщення кінцівок, а водночас фразування, координація чи бажана гучність даватимуться легше. Ця книжка, присвячена кожній важливій частині нашого тіла (в ілюстраціях із пояснювальним текстом) — анатомії, до якої гра на ударних часто звертається злагоджено, — безперечно, загострить погляд кожного і, як це сталося зі мною, допоможе прийти до рятівного усвідомлення, хоч яким був би рівень читача.

Щира вдячність Marc Papillon за цю вдумливу працю, яка, без сумніву, принесе користь багатьом, і велике спасибі за довіру написати цю другу передмову.

Laurent Bataille – барабанщик і викладач